В більшості випадків тут на форумі просять зразки юридичних документів - так звані "кози" (шаблони).
Я противник такого підходу до підготовки документів. Всі ми різні, життєві ситуації трапляються також різні. Нюанси та деталі вирішують все. Шаблони можуть годитись в основному для простих, типових ситуацій, котрі не наділені високим ступенем індивідуальності. Наприклад, клопотання про видачу копії судового рішення чи про ознайомлення з матеріалами справи. Такі шаблони можуть міститись навіть на стендах у державних установах, зокрема у судах. Але навіть тоді пересічному громадянину, котрий не має спеціальних знань, іноді доводиться уточнювати: "А що тут треба заповнювати?", "А як мені писати?", "А тут треба вказувати дату і номер...?".
Знайома ситуація?
Власне кажучи, розумію, що не всім хочеться витрачати кошти на правову допомогу, до речі вона буває і безоплатною, тому витратьте свій час та старанність раз все-таки вирішили писати свій документ саме по шаблону.
1. Вам дали шаблон, або ж написаний повністю текст, з якого забрали особисті дані (Іванов Іван Іванович). Перш за все уважно перечитайте. Співставте загальну картину. Глобально. Чи збігається написане у "козі" із вашою ситуацією. Ви оскаржуєте постанову за неправильне паркування, а в козі написано про «Візир». Як кажуть: «На городі бузина, а в Києві дядько».
Отже, тут треба переробити не тільки фактичні обставини справи (тобто опис події), але й не забути про юридичну сторону.
2. Може трапитись так, що в шаблоні не всі особисті дані було видалено. Отже, слід системно підійти до того, хто фігурує в документі (Іванов чи Петров), його стать, від якої особи ведеться розповідь (від першої чи від третьої, останнє краще – бо так описує суд).
3. В шаблоні може містить необхідний і достатній обсяг як фактичних чи юридичних моментів, які були потрібні саме для тої ситуації, для того автора і для того адресата. Співставте, чи необхідні та достатні вони для вас. Іноді це вимагатиме відповіді на питання "Чи всі обставини описані?", "Чи зрозуміла послідовність, дати, контактні дані щодо подій та дійових осіб?", «Чи є щось, яке важко «приплести» до мого випадку?».
4. Юридичні норми. Тут навскиду порад давати досить нелегко. На юридичні норми посилаються, зокрема в декількох аспектах: 1) чому цю норму НЕ можна застосовувати (наприклад інспектор ДАІ написав стоянка замість зупинка, або вказав знак, котрий до фактичних обставин не має стосунку); 2) яку норму слід застосувати. Тут можуть бути посилання на (а) норми, що пом’якшують/виключають відповідальність скаржника; (б) процесуальні норми (щодо права на оскарження; на звернення; на іншу дію, яка становить суть документу; (в) норми щодо компетенції адресата вирішити заявлене питання. Де ці норми брати – окреме питання. Наприклад, в процесуальних кодексах, в правилах дорожнього руху, в законах. Не забуваймо про пріоритет закону над підзаконним актом. 3) Особливо в скаргах важливо вказати, які норми було порушено.
5. Грамотність. Більшість документів, складених пересічними громадянами – безграмотні. Іноді ще й смішні для професіоналів, або викликають непорозуміння. Це результат низької культури спілкування, особливо в Інтернеті «кагбе» і «мну» - ліпші друзі офісного планктону. Крім того, безграмотний текст - це результат неуважності. Можна у Ворді встановити правопис.
6. Є дуже легкий спосіб перевірки написаного – дайте його прочитати іншому читачу. Вся справа в тому, що автор як правило «живе подіями» - вони йому відомі та зрозумілі, а от сторонній читач, щоб вникнути – неодмінно задасть декілька питань. З них зробіть висновки: 1) чи повно висвітлена інформація; 2) чи послідовна 3) чи треба згадати якісь додаткові відомості, про які ще навіть не запитав колега-читач; 4) чи немає зайвих дрібниць/дурниць; 5) чи легким стилем написаний тест.
Ще в школі нам так в класі четвертому казали: є текст-опис і текст-розповідь. Все крапка.
…А от і не крапка, уважні мабуть згадали про текст-міркування. Власне більшість документів, де треба обґрунтувати щось – і є текстами-міркуваннями. Уникайте риторичних питань чи зайвих порівняльних зворотів. Навпаки, краще говорити ствердними чи заперечними реченнями. «В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про…». «Пояснення гр. Іванова не можуть бути взяті до уваги, через те, що вони спростовуються висновком автотехнічної експертизи». «Відповідно до ст.11 Закону інспектор повинен був…».
7. З пункту 6 виводимо пункт 7. Текст повинен бути змістовним, лаконічним, без зайвої деталізації, яку доречно усно пояснити, водночас все важливе повинно бути викладено. Але не просто викладено, а структуровано. Повірте, набагато легше і зручніше читається документ, котрий містить підзаголовки, нумерацію логічних блоків інформації.
Структура невеликого документу може і упускати наявність розділів. Структура ж документу на 2,5-3 сторінки і більше вже може бути поділена. В основному інформацію викладають хронологічно та логічно: опис подій від їх початку (засновок), розуміння ситуації, її юридична кваліфікація, обґрунтування з посиланням на норми права (обґрунтування) і суть прохальної частини документу до адресата (висновок).
8. Окрему увагу слід приділити доказам. ЦЕ насамперед стосується судових справ. Суд вирішує питання не на розповідях і балачках, а на доказах. Звісно, пояснення сторони – це також доказ. Втім, іноді закон вимагає зовсім іншого характеру доказу на підтвердження певних обставин (це можуть бути фіскальні документи, показання свідків, речові докази, тощо). Докази бажано згадувати зразу після опису факту, який вони підтверджують. Наприклад, «Іванов є власником авто марки БМВ д.н. АА11**АС» (копія свідоцтва про реєстрацію ТЗ додається як додаток №1). Це дозволить читачу переконатися у достовірності даних, про які повідомляється. Чи всі обставини слід підтверджувати доказами – питання індивідуальне. У всьому повинен бути здоровий глузд, або ж закон вказує, де складається протокол, де проводиться експертиза, де готується схема/фото і т.д.
Складне питання про тягар доказування: хто і що повинен довести. В ідеалі слід мати докази на власну користь по всіх пунктах того, що ви обґрунтовуєте чи повідомляєте.
9. Форматування документу та обов’язкові вимоги щодо мінімуму інформації. Це форма і зміст. З одної сторони документ, коли береться в руки, це як «зустріч по одежині». Якщо написано коряво, текст не вирівняний, автор не знає, що таке виділення окремих частин, виділення жирним, чи треба ставити пробіл після крапки, як цитувати, як ставити апостроф, що спочатку лапки чи крапка – то це одразу викликає певний настрій у читача та відношення. Ще більш важливим є розкриття суті у документі. У процесуальних кодексах мова йде насамперед про зміст позовної заяви (адмін. позову).
10. Коли документ складено, визначте чи всі формальні реквізити написано, чи правильно визначено адресата, чи правильно визначено порядок подання документу (типова помилка – подача апеляції напряму в апеляційний суд, а не через суд І інстанції). Роздрукуйте документ у декількох екземплярах. Важливо, щоб у вас на руках залишились принаймні копії додатків (так як іноді саме оригінали слід віддати, наприклад, квитанції (а не квітанції) щодо сплати судового збору, ІТЗ).
11. При поданні документу особисто – важливо подбати про відмітку вхідних реквізитів на власному примірнику – це дає впевненість, що документ прийняли. Іноді дата важлива, адже законом нерідко встановлюються граничні строки для оскарження чи строки позової давності.
12. Зауважу, що прийняття документу в канцелярії – це ще не фінал. Щодо позовних заяв – то при підготовці справи до судового розгляду суд може виявити недоліки, які перешкоджають відкриттю провадження у справі. Їх треба, зазвичай, усунути. Інакше справу не відкриють. Отже після подання документу варто подбати про моніторинг статусу справи і так далі.
13-те правило. Правил немає. Є здоровий глузд, логіка і грамотність. Ще є закон. Він буває суворий, але на те він закон. А ще є питання бути чи не бути, але це вже зовсім інша історія.
Сподіваюсь, мої поради дадуть ключ до ряду питань камрадів. Удачі на дорогах і т.д.